Не будьте героєм

У багатьох випадках краще облишити безнадійну справу, ніж виявляти трудовий героїзм. Наприклад, ви думаєте, що якесь завдання можна виконати за дві години. Але минає чотири години, а ви зробили справу тільки на чверть. Ваша типова реакція на цю ситуацію буде така: «Я ж не можу отак взяти й покинути цю справу, я ж уже витратив на неї аж чотири години!» І тут ви переходите в режим героїчної поведінки. Ви твердо налаштовані завершити справу (і злегка збентежені тим, що досі цього не вдалося зробити). Ви накидаєте свій уявний плащ супермена і закриваєтеся від зовнішнього світу.

Часом така надмірна концентрація зусиль спрацьовує. Та чи варта шкурка вичинки? Вочевидь – ні. Завдання вартувало зусиль у межах тих двох годин, що ви планували витратити на нього, але не шістнадцяти. За ці шістнадцять годин ви могли б переробити безліч інших справ. Крім того, ви відрізали себе від зворотного зв’язку, а це може завести вас ще далі на манівці. Навіть героям часом потрібнен свіжий погляд когось стороннього, хто б допоміг їм узгодити стан справ із реальністю.

Цю ситуацію ми випробували на власному досвіді. І вирішили так: якщо якесь завдання забирає в одного з нас більш ніж два тижні, до нього мають підключитися колеги, аби поглянути на справу свіжим поглядом. Можливо, вони не працюватимуть безпосередньо над цим завданням, але принаймні зможуть оцінити його і внести свою лепту. Часом очевидне розв’язання лежить просто на поверхні, але ви так глибоко занурені в проблему, що просто його не бачите.

Не забувайте, що це очевидне рішення може полягати, зокрема, й у тому, аби облишити розпочату справу. Люди часто автоматично асоціюють відступ із поразкою, але іноді саме таке рішення є єдиним правильним. Якщо ви вже витратили купу часу на роботу, яка того не варта, покиньте її. Вам не повернути змарнованого часу. Найгірше, що ви можете зробити в цій ситуації, – це й далі його марнувати.