УЗАГАЛЬНЕНИЙ КОМЕНТАР ДО РОЗДІЛУ IV МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ

УЗАГАЛЬНЕНИЙ КОМЕНТАР ДО РОЗДІЛУ IV МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ

Розділ IV містить визначення правових та фінансово-економічних положень регламентування міжбюджетних відносин. Оскільки визначальним принципом побудови бюджетної системи України є її цілісність із рівноправністю окремих бюджетів і їх відповідальність за виконання наданих чинним законодавством повноважень, Кодексом регламентується порядок забезпечення усіх бюджетів необхідними коштами для виконання повноважень.

Метою розділу «Міжбюджетні відносини» є визначення єдиних правових і організаційних норм та фінансово-бюджетних механізмів формування доходів і видатків бюджетів адміністративно-територіальних одиниць країни, їх вирівнювання за критерієм відповідності повноважень та фінансових ресурсів, що здійснюється перерозподілом коштів у системі міжбюджетних відносин за допомогою трансфертів.

- Міжбюджетний перерозподіл бюджетних фінансових ресурсів зумовлений такими обставинами:

- бюджетна система України відповідно до конституційного принципу унітаризму є цілісною системою, що встановлює єдиний для країни рівень видатків бюджетів у розрахунку на одного жителя або споживача гарантованих послуг згідно із принципом унітарності держави і забезпечується загальним доходом Державного бюджету; окремі бюджети адміністративно-територіальних одиниць рівноправні, оскільки бюджетна система не має ієрархічного підпорядкування, а відповідно і так званих бюджетних рівнів;

- економічний розвиток окремих адміністративно-територіальних одиниць (де формуються бюджети) нерівнозначний, тому бюджетні доходи щодо обґрунтованих для кожного бюджету видатків залежно від реального рівня податкоспроможності (рівня економічного розвитку) не збігаються за величиною: на стадії бюджетного планування бюджети завжди або профіцитні, або дефіцитні.

Саме внаслідок єдності бюджетної системи зумовлюється міжбюджетний перерозподіл коштів - вертикальний та горизонтальний (з позиції адміністративно-територіального устрою державної влади), та збалансування доходів і видатків усіх бюджетів країни.

Основні положення та новації

Правові норми міжбюджетних відносин та фінансово-бюджетного механізму перерозподілу коштів, які визначені розділом IV Кодексу, викладені у 28 статтях. Вони утворюють логічно послідовну систему положень регламентації міжбюджетних відносин, а саме:

— визначення загальних правових та організаційних засад міжбюджетних відносин і механізму їх регулювання; їх здійснення, передачі державою прав на здійснення бюджетних видатків конкретним розпорядникам бюджетних коштів, визначення критеріїв розмежування видатків між місцевими бюджетами;

— встановлення порядку розмежування видатків та доходів між окремими бюджетами;

— встановлення порядку визначення необхідності та конкретної величини трансфертів та їх перерахування.

Наведені в розділі IV Кодексу «Міжбюджетні відносини» положення засвідчують еволюційні зрушення у напрямі подальшого логічного вдосконалення механізму бюджетної системи України.

Бюджетний кодекс є основоположним документом для регламентації функціонування бюджетної системи України. Бюджетний кодекс 2010 року втілив у собі вирішення найбільш актуальних завдань подальшого розвитку бюджетної системи, передбачив у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» перелік завдань і терміни їх вирішення щодо подальшого вдосконалення бюджетної системи в перспективі.

Бюджетний кодекс України в редакції 2010 року вводить такі новації щодо удосконалення міжбюджетних відносин:

— розширено перелік видатків, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, за рахунок видатків на:

– фінансування центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів; центрів професійної реабілітації інвалідів (пп. “а” п. 4 ч. 1 ст. 89, пп. “а” п. 4 ст. 90);

– фінансування центрів соціально-психологічної реабілітації дітей; соціальні гуртожитки для бюджетів міст республіканського та обласного значення, районних та обласних бюджетів (пп. “а” п. 4 ч. 1 ст. 89, пп. “а” п. 4

ст. 90);

– утримання позашкільної освіти (заходи районного значення, республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення з позашкільної роботи з дітьми) (пп. “д” п. 1 ч. 1 ст. 89);

– виплату грошової компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги (пп.“а” п. 4 ч. 1 ст. 89);

— надано вичерпний перелік субвенцій на здійснення державних програм соціального захисту, що конкретизує категорії громадян, яким надаються пільги за рахунок цих субвенцій (які раніше щорічно передбачалися у законі про Державний бюджет України) (ч. 2-5 ст. 102);

— доповнено перелік трансфертів:

а) додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів (передбачається щорічно законом про Державний бюджет України

(п. 2 ч. 1 ст. 97 «Трансферти, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам»);

б) інші дотації та субвенції (ч. 6 ч. 1 ст. 97);

— передбачено вирішення на постійній основі таких питань:

а) механізм перерахування міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам (ст. 108);

б) пропорції розподілу додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів між бюджетами АР Крим, обласними бюджетами та бюджетами міст республіканського АР Крим, обласного значення, бюджетами районів (ч. 5 ст. 97);

в) склад кошика доходів загального фонду державного бюджету для надання міжбюджетних трансфертів (ч. 4 ст. 108);

г) регулювання міжбюджетних відносин між районним бюджетом та бюджетами місцевого самоврядування (окремий закон з цього питання скасовано) (ч. 3 ст. 101);

— встановлено термін затвердження Кабінетом Міністрів України порядку та умов надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, які вперше визначені у законі про Державний бюджет України – не пізніше 30 днів після набрання чинності закону про Державний бюджет України (ч. 2 ст. 97);

— визначено перелік основних принципів надання місцевим бюджетам субвенцій на виконання інвестиційних програм (проектів) (ч. 1 ст. 105):

1) принцип об’єктивності та відкритості – отримувач субвенції визначається на прозорих процедурах;

2) принцип єдності – розподіл коштів має забезпечити реалізацію системи національних цінностей і завдань інноваційного розвитку та сприяти зменшенню відмінностей в рівні життя населення різних регіонів країни;

3) принцип збалансованого розвитку – надання державної підтримки територіям з урахуванням їх потенціалу;

4) принцип цільового використання коштів – субвенція використовується виключно на мету, визначену її надавачем, з урахуванням Програми діяльності Кабінету Міністрів України, прогнозних та програмних документів економічного та соціального розвитку країни і відповідної території, державних цільових програм, прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди;

— визначено перелік основних засад надання місцевим бюджетам субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів) (ч. 2 ст. 105) для:

1) економічної ефективності досягнення цілей інвестиційної програми (проекту) із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів на виконання інвестиційних програм (проектів);

2) спрямування субвенції винятково на створення, приріст чи оновлення основних фондів комунальної форми власності;

3) фінансової забезпеченості інвестиційних програм (проектів), строк упровадження яких довший, ніж бюджетний період, необхідними фінансовими ресурсами місцевих бюджетів, кредитами (позиками), залученими під державні та/або місцеві гарантії, та коштами субвенції на їх виконання впродовж усього строку впровадження;

4) рівня забезпеченості територій закладами (установами) соціально-культурної сфери;

5) рівня розвитку на території адміністративно-територіальної одиниці дорожнього та комунального господарства;

6) участі бюджетних коштів отримувача субвенції;

7) обґрунтування спроможності подальшого утримання за рахунок коштів місцевих бюджетів об’єктів комунальної власності;

— встановлено здійснення розподілу інвестиційних субвенцій на підставі формалізованих параметрів (ч. 3 ст. 105);

— перенесено термін укладання угод про передачу видатків, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, між місцевими бюджетами – до 1 жовтня (ч. 3 ст. 92);

— передбачено диференціювання коефіцієнта вирівнювання, який застосовується для обчислення обсягу коштів, що підлягають передачі до державного бюджету, залежно від рівня виконання доходів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (ч. 2 ст. 100);

— передбачено норму розрахунку загального обсягу фінансових ресурсів за кожним видом видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, на підставі державних соціальних стандартів і нормативів (ч. 3 ст. 94);

— передбачено можливість визначення обсягів міжбюджетних трансфертів Кабінетом Міністрів України у проекті закону про Державний бюджет для бюджетів нових укрупнених адміністративно-територіальних одиниць, що можуть бути створені відповідно до закону;

— встановлено термін доведення (3 дні) Радою міністрів АРК та облдержадміністраціями до виконавчих органів міських рад та райдержадміністрацій обсягів соціальних субвенцій (з дня отримання показників міжбюджетних відносин) (ч. 9 ст. 75);

— передбачено порядок визначення міжбюджетних трансфертів між районним бюджетом та бюджетами місцевого самоврядування (ч. 3 ст. 101).