Тема 7 Грошовий обіг поневолених українських земель (1918—1944)

We use cookies. Read the Privacy and Cookie Policy

Тема 7 Грошовий обіг поневолених українських земель (1918—1944)

7.1. Грошова система українських земель під владою Польщі, Чехо-Словаччини та Румунії (1918—1939)

7.1.1. Грошова система українських земель під владою Польщі

Відновлення незалежності Польщі, яка перебувала в складі Російської імперії, розпочалось восени 1918 року. Поразка Німеччини, розпад Австро-Угорської імперії та підтримка західноєвропейських країн і США прискорили процес державотворення в Польщі. 6 листопада 1918-го у Любліні виник перший незалежний уряд Польської республіки, який очолив Ю. Пілсудський. Формування Польської держави було завершене встановленням її кордонів за ухвалою Паризької мирної конференції в січні 1919 року й прийняттям конституції у березні 1921-го.

Починаючи з 1919 року, під польською окупацією опинились 125,7 тисячі квадратних кілометрів земель Східної Галичини і Західної Волині, що становило третину всієї площі тодішньої Польської держави. Відповідно до даних перепису 1932 року, на всій території проживало 8,9 млн. чоловік, у тому числі — 5,6 млн. українців. Ці масштабні надбання стали для Польщі не тільки новими джерелами сировини, дешевої робочої сили та ринками збуту, а й зумовили появу й загострення ряду зовнішніх і внутрішніх проблем, які дестабілізували ситуацію в країні.

Першу власну банкноту — 100 марок — Польща випустила 15 січня 1919 року в результаті проведених реформ.

У 1921 — 1924 роках на території українських земель у складі Польщі перебували в обігу польські марки: 1/2, 1, 5, 10, 20, 50, 100, 500, 1000, 5000, 250000, 500000, 1000000, 10000000... З інфляційної банкноти найвищою була купюра в 100 млн. марок, випущена 20 листопада 1923 року.

Щоб ліквідувати фінансовий хаос і припинити інфляцію, у квітні 1924 року замість цілком знецінених польських марок в обіг вводився злотий. Це відбулось у ході реформи 1924 р. за ініціативи міністра фінансів Польщі С. Грабського. Злотий поділявся на 100 грошів. Обмін старих польських марок на злоті проводився за курсом 1 800 000 марок = 1 злотий.

Уряд Польщі, проводячи грошову реформу, не зміг забезпечити розмінної монети у потрібній кількості, тому випускав розмінні монети на паперовій основі. На розрізаних банкнотах вартістю 1 і 10 млн. марок робили наддруки — 1 і 5 грош. Випустили їх в обіг у квітні 1924 року.

Польські злоті складались з грошей: 1 злотий — 100 грошей. Гроші були таких номіналів: 1, 2, 5, 10, 20, 50. Поряд з монетами ходили паперові банкноти: 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 злотих.

Золотий курс становив: 1 дол. США — 5 злотих, але нестабільність у країні призвела до економічної кризи, в якій опинились майже всі країни Європи в 1929 — 1933 pp., і вже в 1934-му курс становив: 1 дол. США — 10 злотих.

20 злотих. Польща, 1936 р.

Польські злоті були в обігу на західноукраїнських землях до 1 листопада 1939 p.; і обмінювались, після входження Західної України до складу УРСР, на радянські рублі за курсом 1:1.

Однією з особливостей міжвоєнного періоду в Польщі стало повернення до масового карбування приватних монет, творцями яких були військові торгові кооперативи, організовані при окремих полках, батальйонах, військових клубах. За умовами та характером обігу, зазначені металеві гроші польських полків можна віднести до знаків спеціального призначення. Виготовляли їх з цинку, алюмінію, рідше з міді та латуні, починаючи з 1920 року і використовували як у військових підрозділах армії Речі Посполитої, так і на окупованих нею територіях. Металеві бони військових кооперативів (здебільшого однотипні) дають підстави припускати, що існувала центральна монетна установа (двір), яка й займалась їх виготовленням. На аверсі карбувався номер і назва військової частини, а на деяких — ще й назва населеного пункту квартирування війська. На реверсі вказувались номінали бон.

Причиною емісії цих грошей було здійснення короткочасних позик кадровим офіцерам польської армії.

У стані економічної кризи та всезростаючої інфляції в Польщі бони на металевій основі були досить надійними засобами платежу вузького спеціального призначення.