5. Механік Декарт

Міфи, віра й релігійне вчення до цього часу були основним ключем для пояснення навколишнього світу, включно з його «економічними» властивостями. Зміни настали (чи, як ми невдовзі пересвідчимося, мали би настати) з приходом доби науки. Епоха наукової думки поставила собі за мету запровадити такий метод дослідження світу, у правильності якого не можна було б засумніватися, позбавлений будь-якого суб’єктивізму, суперечливих моментів. Мабуть, найважливішою характеристикою сучасної епохи стала зміна акценту з питання чому? на питання як? Наукова доба намагалася позбавити світ навколо нас усіх містичних уявлень, представити його в механічному, математичному, детермінованому й раціональному вигляді й очистити від аксіом, які неможливо емпірично перевірити, як, наприклад, віра й релігія. Хоча в вимірі як? світ навколо нас і досі утримує свої таємниці — а для того, щоб функціонувати, йому потрібні віра й переконання.

Оскільки економіку (принаймні мейнстрімну економіку) зараховують до суспільних наук, і найбільше вона працює якраз зі світом механічним, математичним, детермінованим і раціональним, тому важливо присвятити належну увагу цьому маневру в системі розуміння світу. Для економістів, що задумуються над цими речами, розуміння ідей Рене Декарта має засадниче значення, оскільки, на відміну від усіх інших суспільних та гуманітарних наук, «економічна позиція — картезіанська»[636].