6. Порочний вулик Бернарда де Мандевіля

Як уже згадувалося в розділі про Старий Завіт, етика якимось чином щезла з економічної думки основного напряму. Дискусія про мораль вважалася розкішною вишенькою на торті прибутковості й багатства. Економістів вона не цікавила, вони не вважали її потрібною. Не було потреби говорити про етику — достатньо покладатися на невидиму руку ринку, яка автоматично трансформує приватні вади (наприклад, егоїзм) у загальне благо (напр., зростання ефективності). І вкотре спостерігаємо іронію історії: як самі незабаром побачимо, ідея невидимої руки ринку насправді народилася в пошуках моралі, але десь через сто років після цього питання моралі зникло зовсім, а економіка повністю емансипувалася від етики. Відбувається дивний розворот. Адам Сміт, Томас Мальтус, Джон С. Мілль, Джон Локк — великі батьки класичної ліберальної економіки — передусім були моральними вчителями[666]. На століття пізніше економіка стала математизованою і алокативною наукою, у якій повно різних графіків, формул і таблиць, де нібито зовсім немає місця для етики.

Як це можливо? Вагому частину відповіді на це питання ми можемо знайти у Бернарда де Мандевіля, який був, хай і менш відомий, але — на відміну від Адама Сміта — таки справжнім батьком ідеї невидимої руки ринку в тій формі, яку ми знаємо сьогодні.

Теорія невидимої руки ринку, яку тепер помилково присуджують Адамові Сміту, залишила глибоку борозну в економічній моралі: приватна етика нікого не цікавить, що б не відбувалося, моральне чи неморальне, все йде на користь загальному благу. Не складно запідозрити, що саме в момент тривіалізації принципу невидимої руки ринку економіка остаточно звела рахунки з етикою й відмовилася від неї, як від чогось неважливого. Первісне загальне уявлення про відношення етики й економіки, на яке ми наштовхнулися в Старому Завіті, перевернулося з ніг на голову. Разом із де Мандевілем всі відважно почали стверджувати: що більше вад, то більше матерії для генерування загального добра. Можна вважати великою іронією історії, що Адам Сміт гостро й абсолютно однозначно дистанціювався від ідеї невидимої руки ринку, як її собі уявляв Бернард де Мандевіль.

У наші дні економісти знову звертаються до етики, а інтерналізація норм стає привабливою сферою. Загального визнання набуває ідея, що економіка набагато краще працює в етичному середовищі, де учасники дотримуються правил гри. До досліджень впливу етики на економіку з різних причин (якість підприємницького середовища, corporate governance, транспарентність, дослідження неформальних інституцій і т. д.) починають долучати впливові світові інституції. У центрі уваги знову опиняються питання, які були актуальними на початку в уявленнях старих євреїв, зокрема, що мораль — дуже корисна для економіки. З цією думкою погодився б і Адам Сміт[667]. Проте його попередник, провокативний поет де Мандевіль, бачив світ інакше.