10. Вісь добра і зла та біблія економіки

Ми писали у вступі, що вся економіка, власне, — про добро й зло та про економіку цих відносин[861]. І хоча економісти основного напряму намагаються всіма можливими засобами уникати категорій добра чи зла, оцінювальних суджень, суб’єктивних поглядів і віри, все ще лишається великим знаком питання, чи їм це вдалося — і чи таке взагалі можливо. До речі, бажання економіки (чи й науки загалом) бути поза етикою, рухатися до позитивізму й нейтралітету (бути поза добром і злом) сильно нагадує ті міфічні часи, коли люди не відрізняли добра і зла. Чи не нагадує це нам ситуацію Адама і Єви до того, як вони скуштували плід з Дерева пізнання доброго й злого? Доти вони займали ціннісно нейтральну позицію, не розрізняли добра й зла, нічого про це не знали.

Економіку (і науку загалом) взагалі не цікавить сфера моралі. Та тільки ми більше не можемо втікати від пізнання доброго й злого, тому що зараз ці поняття вже міцно закріпилися в усій нашій поведінці включно з наукою. Важлива частина нашої науки заснована на нормативних, оцінювальних судах, наприклад, що муки[862], бідність, неосвіченість чи соціальна несправедливість — це погано і що їх потрібно позбутися (і позбутися їх мала би наука). Тож чи вся наука й наш прогрес не базуються на надії, що нам вдасться уникнути зла, що ми повернемося до стану блаженства міфічного саду, де панує мир, достаток і гармонія?

Упродовж чималої частини нашої філософської думки панувало уявлення, що етика й економіка міцно з’єднані між собою, що одне впливає на інше. Євреї, греки, християни й урешті-решт Сміт, Мілль та інші вважали взаємозв’язок економіки та етики своєю основною темою. І яке б рішення їм не вдавалося знайти, усі вірили, що вивчення етики — надзвичайно важливе для економіки. Досить часто навіть не розрізнялися питання економічні та етичні.