Людина живе поетично

Через праці Декарта математика й механіка стали уособленням розуму, чи й більше — досконалої правди. Математика стала мовою, яку ми повинні використовувати, якщо хочемо виразити наукову правду, модель чи принцип. У сучасній економіці навіть діє правило, що моделі суспільства потрібно ткати пряжею математики. Економічна людина — це часто модуль, який невпинно підраховує маргінальні корисності та витрати, оцінює зиск, втрачений під час відпочинку, та дбає про оптимальну алокацію всіх ресурсів. Так у цьому світі вже досить довго не діють слова Гайдеґера «людина все ж живе поетично»[959]. У наш час людина живе математично. У сучасному світі домінує прихована думка, що чим більш математичною є проблема (чи її вирішення), то ретельніше, правдивіше, якісніше й «вище» вона стоїть у якомусь уявному рейтингу людського пізнання. Такі відповіді ми, на жаль, вважаємо більш релевантними й так би мовити реальнішими чи правдивішими.

Економіст П’єро Міні зауважив дещо цікаве. Ньютону потрібно було вирішити фізичну проблему, тому він підготував свій розрахунок. Він винайшов власну математику, яка б як інструмент підходила досліджуваним фактам, просто щоб спростити собі роботу й щоб краще було працювати з фактами. Однак економіка поводиться наче абсолютно інакше: створює власний світ (і людину) так, щоб вони підходили математиці. То що ж такого в цій математиці[960], що вона нам видається такою красивою і звабливою?[961]