Невидима рука ринку й її прообрази

Де Мандевіль будує свою філософію соціального устрою експліцитно на принципі любові до себе, егоїзму. Тобто якраз на тому, від чого ще в першому ж реченні своєї книги «Теорія моральних почуттів» дистанціюється Адам Сміт (як ми невдовзі побачимо). Якби нам вдалося повністю знищити зло в нас самих (наш егоїзм), стверджує де Мандевіль, дуже швидко б настав кінець і нашому благополуччю. Механізм такий: кожна вада водночас означає ефективний попит або товару (дорогий одяг, їжа, весілля тощо), або ж послуги (поліція, регулювання, юристи тощо). Розвинене суспільство, стверджує де Мандевіль, живе переважно зі задоволення цих потреб.

Самі думки де Мандевіля зовсім не оригінальні, проте новими є їх поєднання і спосіб подачі. До того ж це вперше над цією темою роздумує економіст і робить її основоположним каменем своєї філософської системи. Ми вже неодноразово зустрічалися в набагато старіших працях з тезою, що зло в окремих випадках сприяє загальному благу, а тому не варто його знищувати. Ми вже знаємо, як Гільгамеш і святий Прокіп подружилися зі силою, яку не можна приборкати, і перетворили некероване природне зло в щось набагато вигідніше для суспільства. Для гедоністів (злий) егоїзм — це єдиний можливий рушій будь-яких дій. Ісус відмовляє своїх учнів виривати кукіль, оскільки «багато доброго втратимо, якщо знищимо окремі прояви зла»[686]. І Фома Аквінський додає: «Якщо ми перешкодимо всякому злу, у всесвіті зникне багато добра»[687].

Можливо, навіть жаль, що де Мандевіль нічого не знав про ці джерела, оскільки, покликаючись на них, він би точно уникнув багатьох контроверсійних тверджень, які викликала його байка.