Підсумок: де Мандевіль -перший сучасний економіст

Де Мандевіль був головним прибічником філософії скупості. Скупість (чи ненаситність) була для нього обов’язковою умовою суспільного прогресу, без якої прогрес був би мінімальним чи його взагалі б не було. Основне питання, яке він намагався вирішити, — куди б ми взагалі дійшли в своєму розвитку без скупості, без вад? Таке суспільство би досягло лише початкового ступеня розвитку й було б не здатне вистояти в міжнародній конкуренції. Де Мандевіль був послідовним прихильником гедоністичної програми: якщо існує дискрепанція між тим, чого ми хочемо, і тим, що вже маємо, тоді б нашою ціллю мало стати накопичення багатства, аж доки не будуть задоволені всі наші потреби. Однак де Мандевіль зайшов ще далі: він захищає щораз більший попит як один із можливих шляхів до прогресу. Тобто у цьому значенні сучасні економісти стали його послідовниками. Економіка як наука передбачає, що людські потреби — необмежені (постійне зростання попиту), тоді як ресурси — вичерпні. Тому ми б мали спробувати використати ці обмежені ресурси так, щоб вони максимально відповідали потребам.

Тобто це означає, що єдиний можливий вихід — це сформувати новий попит, а для того, щоб це вдалося зробити, нам будуть потрібні все нові й нові вади, які нас спокушатимуть? А якби суспільство вирішило, що воно вдовольниться тим, що є (як пропонують стоїки), чи означало б це кінець цього суспільства?

У питанні добра та зла де Мандевіль чітко вірить, що приватні вади допомагають загальному благу, і що вони корисні. Де Мандевіль — прихильник цілком протилежної думки, аніж стародавні євреї (а також Адам Сміт), які вірили, що з економічного погляду корисно робити добро, а не зло. А щодо ідеї невидимої руки ринку, то, на думку де Мандевіля, ринок має достатню силу для того, щоб перетворювати вади в чесноти, і це не просто звичайний координатор людських стосунків, але й інструмент, який здатен перетворити приватне зло в загальне добро.

Адаме, Адаме, Адаме Сміте,

Вислухай тепер мої обвинувачення!

Це саме ти Колись сказав,

Що егоїстичні вчинки приносять добро!

І що сьогодні це не менш актуально,

Ніж колись. Чи не правда, Адаме Сміте?[688]

Стівен Лікок