12. Історія animal spirit

У кожному з нас живе шматочок Гільгамеша, Платона чи Арагорна — такий собі Баяя у нас. Ми ж про це здебільшого навіть не здогадуємося. У нас живе щось набагато сильніше й старше, ніж ми собі можемо уявити — щось, що управляє нами, замість того, щоб ми управляли ним. «Сни до тебе говорять, сни з тобою зустрічаються», — шепоче персонаж, який у фільмі Девіда Лінча «Синій оксамит» уособлює панівне, чуже зло. Це те щось, що жене нас уперед, що стимулює нашу раціональність, надає нашим життям сенсу, значення. Це не сни мають нас, це ми маємо сни. Цей містичний лишок, особистий первісний рушій у раціоналістично-каузальному рівнянні матричного світу Кейнс називав дещо містично animal spirits[910]. Або ж, як пишуть Акерлоф і Шиллер (у прив’язці до тексту епіграфа), економічна теорія «ігнорувала ключову роль animal spirits. Ігнорувала вона також і факт, що люди взагалі не повинні знати, що вони саме в’язалися в поїздку на американських гірках»[911].

І попри те, що економіка презентує себе як науку, що заснована на раціональності, проте ховає в собі на диво багато всього непояснюваного. Можливо, і тому багато економічних учень і шкіл з великим емоційним, чи аж релігійним запалом. Тож зростає важливість метаекономіки, яка намагається з’ясувати, що відбувається в кухні економіки ще до того, як привезуть й розпакують напівфабрикати. Коли ще, якщо не зараз, варто зазирнути під поверхню економіки й дослідити, що за погляди, вірування і страхи ховаються там, у тихих глибинах? Варто було б взяти з наших вірувань і міфів щонайменше стільки, скільки ми навчилися у точних і строго математичних моделей поведінки людини.

Тому непогано було б тему animal spirits щонайширше розкрити, особливо якщо ми багато часу присвятили вивченню концепту homo oeconomicus, його антиподу чи додатків. Вочевидь, завдяки цьому можна буде набагато краще проілюструвати, що покладатися лише на строгі раціональні й механічні моделі, на яких зараз базується вся мейнстрімна економіка, може бути дуже однобоко й оманливо.